Ви не самотні на самоті: як відчувати себе?

Так, часом буває так “накриває”, що далі немає куди.

Наче ти тікаєш і мрієш побачити світло в кінці тунелю. Просто щиро віриш, що це все скоро закінчиться. І всі об’єднаються, поруч будуть лише твої люди або ж ти їх нарешті знайдеш. І лише тоді ти зможеш видихнути. І прийде відчуття того, що усе на своїх місцях. Повір, так буде. Тільки це процес. І часом він буває самотнім, складним, порожнім, невизначеним, але ти пам’ятаєш, що склянка може бути напівпорожня або ж напівповна? Розумієш про що я?

Розкажи мені, яка твоя самотність?

Спустошена, тривожна, покинута, безперспективна, чорна? Чи, можливо, часом наповнена розмовами із собою, прогулянками, роздумами, креативністю, новим справами? Подумай.

Якщо заглибитись трішки в історію, то на початку 2014 року лікар Вівек Мурті обіймає посаду Генерального хірурга США. Він розпочинає свою роботу, і в процесі вивчення роздумує над тим, що вимагатиме його посиленої уваги. Було чимало очікувань. І в кінцевому результаті його пошуків, з’ясовується, що в основі багатьох проблем лежить самотність. І це стало “відкриттям”. Згодом вчені проводили чимало досліджень, які підсумовували, що самотність трактується як невдача та поразка. Хоча, це точно не так.

Відчуття покинутості, відторгнутості з'являється у тих, хто залишився на довгий період без пари або ж на певний час розлучився із партнером. Цей стан надихає на пошуки будь-яких поверхневих знайомств, тільки б "відволіктися" від чорних думок. Однак, це справді не є вихід. І звичайно ж, є ще один аспект — війна.

Вона роз’єднала багатьох. Змусила задуматись над складними речима. Переосмислити. Сказати "люблю" і почати цінувати. Складно. Боляче. Щемить. Так, ми не знаємо, що буде завтра. Але думок, які лише посилюють ситуацію – точно вас не врятують. Якщо ви перебуваєте далеко від свого коханого, зрозумійте, що поки так потрібно. Це дуже складно, але так треба. Зараз. Не топіть себе.

Все ж, якщо ви не навчитеся чути себе, радіти простим речам і ділитися цією радістю з іншими, вам буде самотньо навіть у шумній компанії. Ви намагатиметеся жити інтересами всіх, щоб не залишитися із власною душевною порожнечею, котра нікуди не зникне. Звідси випливає, цінуйте моменти і деталі.

Самотність — це завжди випробування свободою, котра передбачає насамперед свободу вибору, такий стан викликає розгубленість. Тим більше, коли зараз невизначеності дуже багато. І ми не знаємо, що навіть буде завтра. Ми не знаємо, коли ви знову зустрінетесь зі своїм коханим, дітьми чи друзями. Так, ми не знаємо. Але в житті є ситуації, які потрібно прийняти. Просто нирнути у неї, аби побачити промінці світла. Не тікати, метушитися, а зупинитись і відчути її. І звичайно, що пройти і знати шлях – це різні речі. Однак, ви лише спробуйте. Прийміть те, що відбувається. Намагайтесь телефонувати один одному, писати ніжні повідомлення, спілкуватися просто без причини. Навіть мовчати. Але не тікайте від цього стану. Лише приймаючи, ми бачимо вихід.

Говоріть зі собою.

Психолог Ірвін Ялом пише про такі три види самотності:

— Віддаленість від самого себе (людина не у зв’язку з частинами свого «Я», заперечує свої бажання, не довіряє собі),

— Віддаленість від людей (соціальна самотність через відсутність людей поруч або ж невміння будувати близькі стосунки, страхи, особистісні особливості, досвід попередніх стосунків).

— Екзистенційна самотність (її переживають усі, це про те, що ми народжуємося й помираємо наодинці із собою, і весь спектр нашого внутрішнього життя ніхто не може на 100% розділити, лише бути поруч).

Як впоратись із цим?

Можна сформувати звичку запитувати себе: «Як ти? Описувати свої почуття і ставити наступне запитання: “що я можу зробити, щоб собі/тобі допомогти?”

Бути поруч. Бути опорою для себе. Тримати руку поруч, щоби людина, якщо захоче, змогла її взяти. Від тілесного контакту – обіймів, потискань, поцілунків – виділяється окситоцин. Це гормон, який відповідає за близькість і мотивацію. Віддавайте свій тим, хто поруч. Скоро ми всі з'єднаймося, обіймемося і все буде так як треба. Зовсім скоро. Однак, це процес. Все, що зараз тимчасово. Як і будь-який стан.

А ще повірте, що навіть у безодні можна знайти легкість та свободу. Пам’ятаєте, як писав Віктор Франкл: "Людина повинна бути сама. Лише на самоті вона розуміє, що не є самотньою і ніколи такою не була".

Фото: @eli_kitsune