“Дівчата, я неідеальна!
Ох, яке це полегшення висловити цю фразу, а ще краще - прийняти її. Сьогодні я гуляла і рефлексуючи, зрозуміла: що проспала роботу, забула запитати у подруги “ як справи”, не зайшла в instagram, не послухала черговий подкаст, а просто одягнула худі і зав’язала гульку. І навіть не нафарбувалась. Уявляєте? Бо я дозволила собі так. Визнати, що ти не ідеальна і не відмінниця можна, якщо сильно захотіти. І якщо полюбити себе.”
Синдром відмінниці - спрощена назва такого явища як “невротичний перфекціонізм”. Уперше про це почав говорити психолог Дональд Хамачек ще у 1978 році. Він наголошував, що існує здоровий перфекціонізм (лідерські якості, активність, орієнтація на успіх) та невротичний (це про страх та постійні невдачі). Другий це - про бажання встигати все, швидко реагувати, постійно бути у ресурсі, всім посміхатись і жити завжди в задоволення. Це ідея життя. Слід зауважити, що синдром відмінниці не є вродженим, а формується під впливом оцінюючого середовища у яке потрапляє дитина. Перфекціоніст-невротик встановлює для себе нереалістичні цілі й завдання, у процесі виконання яких відчуває незадоволення та страх. Хамачек прирівняв такий стан як віслюк з прив’язаною перед очима морквою. Він постійно бачить перед очима предмет (ідеал), але скільки б він не йшов - морква залишається недосяжною.
Якщо перевести це на “мову 21 століття”, то виглядає так: ми, дівчата, повинні бути - успішні, кохані, щасливі, усміхнені, красиві і надихаючі. Тобто, реалізовані у всіх сферах життя. Однак, спроба зупинитись та передихнути одразу асоціюється із страхом. Страхом не встигнути або щось втратити. Ми намагаємось бігти до версії ідеальної себе. Спочатку, це в задоволення, а потім з'являється відчуття: “ ніби я постійно біжу, але ніяк не можу наздогнати”.
Симптоми “синдрому відмінниці”
- Нестабільна самооцінка, яка залежить від зовнішнього підкріплення
- Бажання отримати хорошу оцінку за будь-яку ціну
- Ревниве ставлення до всіх оточуючих
- Емоційна нестабільність
- Невміння долати труднощі
- Страждання від самокритичності та неможливості пробачати собі найменші невдачі
Психологи зазначають, що людина із синдромом відмінника страждає на надмірну тривогу, адже намагається контролювати все і всіх. А найголовніше втискати в рамки, в першу чергу - себе. Назва цих “рамок” - ідеал. Як відомо, усе має причинно-наслідковий зв’язок. Тому, кінцевий невротизм це наслідок постійного бігу, який виникає в результаті неусвідомленого конфлікту між “Я-реальне” та “Я-ідеальне”. Самооцінка і саме існування перфекціоніста залежить від будь-яких зовнішніх винагород, схвалень і прийняття інших, тому “Я відмінника” нестабільне, яке залежить від середовища. Тривога породжена тим, що перфекціоніст прагне контролювати і встигати все, але страждає від неможливості це втілити.
Вічні відмінники з першого погляду закохують у себе людей, які з ними контактують. Їх не потрібно підганяти в роботі, вони все про всіх знають, доглянуті, завжди встигають бути активним всюди. Тільки є одне зауваження. Зазвичай, вони не помічають втоми, а тому з часом існують, а не живуть.
Світ дуже швидкий і динамічний. Кожного дня хочеться спробувати щось нове, знайомитись із цікавими людьми, старатись ставати кращою, десь іншою. Для цього потрібен ресурс, який має звичку закінчуватись. І нам потрібно із цим навчитись також жити. Не закривати очі на втому, не робити через примус, не боятись просити допомоги, не боятись помилятись, не відчувати провину. Просто жити і розуміти, що найважливіше, що у нас є це - енергія. Особливо, у нас, у дівчат. Цією енергетикою ми запалюємо світ, ми зводимо з розуму чоловіків, створюємо нереальні проєкти і намагаємось надихати інших. Але чи можливо це робити, коли ми боїмось зупинитись і передихнути? Коли щодня ставимо цілі, біжимо і не помічаємо власні здобутки?
Якщо ви відчуваєте, що втомились від постійного бігу, шаленого ритму та нескінченних цілей. Ви все більше і більше аналізуєте та критикуєте себе, ми пропонуємо вам спробувати методику slow living, яка передбачає жити збалансованим, наповненим сенсом життям.
Не поспішати за ідеалом, а насолоджуватись собою та приймати себе:
1. Живіть в моменті
Звичайно, ми постійно про це говоримо. Однак, слід спробувати це і ви відчуєте приплив того, що відбувається. Це означає концентруватися на тому, що ви робите зараз. Тобто якщо ви читаєте, просто читайте. Не відволікайтесь на інші справи. Будьте тут і зараз. Відчуйте присмак моменту.
2. Насолоджуйтесь природою
Більшість свого часу ми проводимо в закритому приміщенні та рідко виходимо назовні. А надворі все одно займаємось чимось ще — розмовляємо по телефону або слухаємо музику в навушниках. Замість цього спробуйте просто прогулятись та помовчати. Це так надає сили.
3. Спробуйте сісти на інформаційну дієту
Згідна, що це нереально складно, це майже неможливо у 21 столітті. Не потрібно бути постійно онлайн. Не потрібно весь час щось вивчати чи освоювати. Можна просто декілька днів побути в ізоляції від всього, що нас оточує. А потім повернутись. Наповненою.
4. Намагайтеся додати в своє життя усвідомленості
Найчастіше запитуйте себе, навіщо і чому ви робите або не робите ті чи інші справи.
Безумовно, slow living це як один із варіантів допомоги собі. Ніхто не гарантує, що одразу все стане по-іншому, що ви відмовитесь від “постійного бігу у колесі життя”, розпочнете проживати все усвідомлено та зважено, дасте собі можливість перепочити. Однак, слід спробувати.
Дівчата, деколи нам потрібно дозволяти виходити собі за рамки, забувати про ідеал і вибирати себе, якої би це сфери не стосувалось. Усе встигати це можливо, але складно. Абсолютно нормально, що ваше життя деколи призупиняється, приймайте це та намагайтесь давати собі часу жити, а не існувати.
Автор статті: Волошина Христина
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is.
В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.