Синдром відкладеного життя під час війни

Це не розлад і не захворювання (його наразі немає в класифікаторах). СВЖ — це певний стан, за якого людині здається, що зараз вона начебто не живе. Цей термін близький багатьом, особливо під час війни. Простими словами, він означає стан людини в очікуванні сприйятливого часу для життя.

Через СВЖ люди не до кінця усвідомлюють, що живуть тут і зараз. Вони уявляють, що реальне життя виглядає якось інакше. Будують плани «з понеділка», які так і не наважуються втілити, і в підсумку почуваються нереалізованими та виникає почуття провини. А останнє найбільш пагубно впливає на ментальне здоров'я.

Важливо, що є тотальна різниця між лінню, депресією та синдром відкладеного життя. Усі ці три компоненти є абсолютно різними. Не варто їх плутати між собою. Лінь — це окремий феномен, сигнал про те, що людина не має мотивації й не бачить сенсу в роботі чи планах, які виконує. Те, що потрібно і цікаво, людина робитиме до глибокої ночі — не досипатиме, але зробить. А в депресії людина не просто відкладає роботу на потім, а не може планувати свої справи. Люди у стані депресії не мають сил вставати зранку з ліжка.

У теперішній період СВЖ проявляється гостріше, сильніше та яскравіше. Кожен із нас чекає завершення війни. Більшість людей вважає, що слід перечекати місяць, максимум два або ж рік. Ті, хто виїхали із країни, очікують, що повернуться і тоді заживуть як раніше. Якби це боляче не було, але — ні, життя не розпочнеться пізніше. Воно є вже.

Важливо розуміти, що як раніше вже не буде. Ніколи. Минуле є минулим. Так, у нас є наші спогади, звички, улюблені моменти, але на цьому все. Життя є тут і навіть зараз незважаючи на у якій би ситуації ви знаходитесь. Адже, життя неможливо просто зупинити і поставити "на паузу".

Психологи вважають, що подолати синдром відкладеного життя цілком реально. І порада для цього надзвичайна проста: почати робити хоч щось для досягнення омріяного, для втілення змін. У період війни — навчитись адаптовуватись до того, що відбувається. Так, це складно, але слід діяти. Знаходити вихід із тієї ситуації у якій ви перебуваєте. Не давати собі можливість потрапити у певний "життєвий застій".

Не відкладайте на потім те, що можна зробити зараз. Якщо зараз ви можете дозволити собі відвідувати кав'ярні — сміливо робіть це, влаштуватись на роботу — а чому ні, переглянути фільм — спробуйте, більше волонтерити — також хороша ідея.

І ще є чудова порода: треба сказати собі «Мені можна!». Можна не чекати вихідних, щоб відпочити. Можна їсти з красивого посуду щодня, а не у свята. Можна навіть не відповідати очікуванням оточення та батьків.

Можна жити у період війни. Можна. Складно, але можливо. Мова йде не про святкування кожного дня, а принаймі про тверезе оцінювання ситуації:

Так, я зараз у безпечному місці.

Так, я маю можливість пити каву, бачитись із друзями, працювати.

Так, я деколи в силі навіть жартувати.

Але війна продовжується і я роблю все, аби хоча б одна людина була щаслива.

Бо це мотивує мене та надихає до більшого. На розвиток своєї країни.

Як мінімум на підтримку тих, хто опинився у край складній ситуації.

А якщо вас поглинає почуття провини, то запитайте себе: "А чим мій тривожний, депресивний стан допоможе моїй країні зараз чи людям поруч?". Мабуть, нічим. Лишень ви будете страждати та тонути у ньому. Але користі не буде жодної.

Поки ви живі, запитуйте себе: А як мені є тут і зараз? І намагайтесь рятувати себе, а не топити. Бо життя продовжується навіть так.