Перші вибухи, що пролунали по всій країні 24-го лютого, змінили нашу реальність. Страх невизначеності став на зміну мирному побуту, планам і мріям.
Відчуття тотального заблудження: як бути? що робити? залишитися чи тікати? а майбутнє в України існує?
Тому, редакція September знайшла допис, який точно змусить вас задуматись:
Люди поділяються на 2 типи:
Ті, хто були на грані смерті та під обстрілами, тому обрали виїжджати з країни.
Та ті, хто вирішили “використати” війну як вікно у Європу, плануючи потрапити до неї у пришвидшеному темпі
Я – людина, яка прожила 2 роки у Європі (Польща, Німеччина). І мені є, що сказати останнім. Якщо ж ви думаєте, що вас дуже сильно чекають на чужій землі – не думайте так. Так, зараз там допомагають. І можливо, вам здається, що так буде завжди. Однак, вам лише здається.
Інша країна – інший менталітет, культура, розуміння, виховання, цінності і тд. Коли ви приходите в інший монастир зі своїм багажом – будьте готові до конфлікту.
У позиції жертви вам не вийде бути довго. Та, й ненайкраща сторона, відверто кажучи.
Можливо, вам здається, що Україна перетворюється в руїну і тут немає майбутнього. Але вам здається. Усе в точності навпаки: зараз Україна будує себе заново.
Країни Європи шоковані нашою мужністю та відвагою. Багато хто впевнений, що не зміг би відстоювати свою незалежність так як це робимо ми. Ці країни заздрять нам і скоріш за все раді були б стати частиною нашої нації. Але ми різні. Ніхто не кращий чи гірший. Просто різні.
Ця війна показала нам нас. Сміливих, добрих, щирих, розуміючих. І я впевнено можу сказати – я хочу жити в Україні. Мені не потрібен Берлін, Варшава чи Кишинів.
Мені потрібна моя країна. А я потрібна їй. Хто якщо не я буде будувати її знову? Хто якщо не мій чоловік? Я таких не знаю.
Декілька років назад я тікала від цього “кращого життя” у Європі. Воно здавалось певною ілюзією. І за всі останні роки після повернення, я побудувала в Україні кар’єру, знайшла прекрасних друзів і зажила щасливо.
Знаю, що ще не раз відчуватиму подібне. Будувати з нуля – навіть приємніше.
Я звертаюся до всіх у кого перед очима “краще майбутнє” не тут – ви можете спробувати, чому ні?
Однак, я вказую, що мій досвід – це мій досвід і ви його не відчуєте зараз.
Але запам’ятайте одне, ваша країна захищає вас зараз і буде потребувати вас потім. Їй потрібна ваша допомога і підтримка.
Готові ви проігнорувати цей факт і пробачити собі байдужість? Головне питання.
Автор:@dfilatova
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.