Розставання: як з цим бути ?

«Ось і все. Більше нічого не відбувається. Ми розійшлися. І це так дивно. Нас більше немає. Зранку я не отримую повідомлення: "Привіт. Ти як?". Не чекаю дзвінка й не будую спільних планів. Бо все закінчилося. Моментами мені легко, моментами боляче. Так дивно не жити тим, що здавалось усім життям. Було весело, яскраво й насичено, хоча водночас складно, неприємно й боляче. Ключове слово — було. На жаль, чи на щастя, усе має здатність закінчуватись. Тепер новий період. Є він і я. Тільки окремо.»

 

Усе має свої початок і завершення. Однак між цим є проміжок —процес, який ми можемо наповнити всім найкращим: любов’ю, щирістю, жагою, емоціями, сексуальністю. Якщо отримувати насолоду від цього, то відчуваєш кожну секунду, хвилину, емоцію.

 

Стосунки — це якраз про процес. Проте буває так, що процес уже не приносить такого задоволення. Втрачається взаємність, зацікавленість, романтика. З’являється пустота, самотність, дратування й небажання чути. Згодом — зовсім відчуженість. І тут вибір за вами: працювати над цим чи відпустити й рухатися далі. Стається так, що деколи варто відпускати, як би боляче не було. 

Цей момент розставання переживала кожна з нас. У когось це було в підлітковому віці, у когось — дорослому. Недарма ж мудрі китайці вже понад дві тисячі років нам безперестанку повторюють: «Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове».

 

Процес розставання в кожної різний: хтось поринає в роботу, хтось вздихає і йде далі, хтось не вірить більше в кохання, а для когось — це початок кінця. Тисячі психотерапевтів називають цю втрату «маленькою смертю». І насправді, так воно і є. Неважливо, чи були стосунки тривалі або короткі, приземлені або шалені, спонтанні або спокійні. Вони були. І це була частина вас. Однак прийшов час це «прожити, проаналізувати та відпустити». 

  

І ось на цьому моменті потрібно розуміти, як протікає процес горювання.

 

1. Заперечення

 

“Та ні, все ще буде добре. Ми ще будемо разом. Я все ще чекаю і сподіваюсь”. Цей етап можна сміливо описати висловом — «голова розуміє, а серце не приймає». 

 

Любі дівчата, так ви розійшлись. Так ви прийняли таке рішення. Намагайтесь на цьому етапі дати волю емоціями, спробуйте все ще сподіватись та чекати, але не робити кардинальних дій. Пам’ятайте все, що керується емоціями не завжди про вас. Деколи це просто емоції.

 

2. Злість

 

“Навіщо я була з ним? Він найгірше, що сталось у моєму житті! Краще б я не розпочинала ці стосунки, краще б я не познайомилась із ним.  Він не цінував мене.”

 

Мова йде про злість, яку породжують образа і біль. Ви можете злитися на себе (аутоагресія) чи інших. Або ж виливаєте обурення на конкретну ситуацію. 

 

Бувають моменти, коли людина навпаки забороняє собі злитися, і тоді біль втрати не такий сильний. У результаті відпустити ситуацію ще складніше. Іноді на другому етапі розставання люди застряють на десятиліття. Тому важливо дати почуттям виплеснутися, щоб настало полегшення.

 

Нічого страшного в злості немає. Це нормально. Ви маєте на це повне право. Бо ви жива. У вас є почуття. Дозвольте собі їх. Це миттєво, головне дозволити. 

 

3. Компроміс

 

Це середина процесу переживання розставання. Тут ви багато думаєте про те, що можна було зробити, аби не сталося того, що сталося: «Якби я тоді вчинила не так/подивилася не так/відповіла не так тощо, тоді ми могли бути разом». Ви обманюєтеся йдумаєте, що можна відновити стосунки. Адже складно дивитися в обличчя майбутньому, коли існувати з минулим уже не можна.

 

Минуле минуло, а от над майбутнім варто працювати. Ви вчинили, сказали, подумали так, як могли в той момент. Шкодувати чи звинувачувати себе, що можна було інакше,це не про вас. Ви зробили так, бо були щирою та справжньою. Припиніть усе аналізувати. Зрозумійте: сталося так, як сталося. Це все.

 

4. Депресія

 

На передостанньому етапі розставання ви вже змирилися, що назад дороги немає. Ви більше не аналізуєте. Проте починаєте трохи сумувати за стосунками, бо ще не знаєте, як жити далі. Загалом жінки влаштовують істерики і проливають ріки сліз, після чого впадають у стан апатії. Життя більше нагадує існування.

 

Це з легкістю можна описати: «Як я? Ніяк.» Ви не розумієте, як бути далі і що відчувати; у чому сенс і як насолоджуватися життям без нього. 

 

Дівчатка, дуже просто. Так, ви не разом. Так, це складно. Так, можливо, усе виглядає сіро, сумно, пусто та самотньо. Але ви не одні. Ви є в себе. Ви можете пити каву, читати книжки, дивитися фільми, працювати, відпочивати — самостійно. Невже ви не потрібні самі собі?

 

На цьому етапі проводьте час зі своїми людьми та не давайте собі бачити лише негатив. Ви маєте прожити цей стан, але з турбою про себе. 

 

5. Прийняття

 

Вітаю! Уже легше. Тепер можете похвалити себе, що біль та сум покидають ваше серце. Ви пробуєте шукати себе і вчитеся жити далі без партнера. Ви приймаєте ваше розставання. І ні, мова не йде про те, що втрата забута. Ви просто легко дивитеся на ситуацію.

 

Важливо наголосити, що прийняття ситуації — це усвідомлення, що «це є те, що це є». Не оцінюйте, а усвідомлюйте. Тоді буде чіткіше і яскравіше видно траєкторію руху. 

А якщо чесно, ми всі без усіх можемо. Самій складніше, важче, десь самотніше, сумніше. Проте можливо. Ви одна і ви неймовірна. Так, у вас зараз такий період. Ви більше не разом. Але це не кінець світу. Це початок чогось нового, іншого. Такого,якого ще не було.

 

Тож головне питання: як із цим бути? Відповідь — ніяк. Просто подякувати собі. Вашому партнерові. Варто не обезцінювати ваш досвід, а прийняти його.

 

Ви не сама, пам’ятайте про це! У вас є ви. Завжди.

 

Автор: Волошина Христина

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.

Вам також може бути цікаво: