Про причини (не) довіряти

Чи віриш ти в те, що твою довіру спочатку треба «заслужити»?

У цій статті ми поміркуємо, чому «презумпція довіри» така важлива для стосунків та що може ховатись за словами: «Мені складно довіряти».

З вами Тетяна, психолог, коуч у стосунках та співавторка блогу про стосунки @pots.i.lunky.

Довіра — це базова властивість психіки, яка полягає у нашій вірі в те, що інші люди мають добрі наміри щодо нас. Саме це дозволяє нам почуватись з цими людьми безпечно. Коли ми довіряємо, у нас виникає відчуття, що ми розуміємо наміри іншого, бо вони відповідають нашим. 

Психолог Ерік Еріксон писав, що здатність довіряти формується у перший рік життя на основі стосунків із значимим дорослим. Так, коли близький дорослий (зазвичай мама) задовольняє потреби дитини, грається з нею, розмовляє, дитина вчиться сприймати світ як затишний і безпечний, наповнений добрими, чуйними людьми. І навпаки: якщо дорослий недостатньо турбується про дитину, проявляє до неї байдужість чи жорстокість, то у неї формується «базова недовіра до світу». Це коли світ сприймається як холодний, ворожий і небезпечний. 

Та не поспішай звинувачувати батьків у всіх гріхах, бо наша здатність довіряти формується протягом усього життя. Якщо людина із «базовою недовірою» прийде в школу, де буде добра і дружелюбна вчителька  —  здатність довіряти зростатиме. Чи навпаки: якщо дитина з базовою довірою потрапить у вороже середовище, вона цю довіру може втратити. Таким чином, досвід формує наш спосіб мислення і здатність бути відкритим до світу і людей.

Ми не можемо довіритись не тому, що інші не варті довіри і світ ворожий, а тому, що у нас сформувались шкідливі переконання про себе, інших чи про світ.

Та що насправді стоїть за твердженням «Мені складно довіряти»?

Ми не повинні довіряти всім. Коли ставимось до когось підозріло, то, можливо, на це є причини. Наприклад, у цих стосунках вже було місце брехні, порушеним обіцянкам чи зраді. Повернути довіру в такому випадку — справа складна і не завжди потрібна.

Та інший випадок, коли реальних причин не довіряти нема, а ми все одно не можемо. Це буває пов'язано з базовою недовірою до світу, негативним досвідом чи переконаннями, що прийшли до нас у спадок від батьків. Так, якщо зраджена, ображена мама часто говорила, що чоловіки ворожі, а довірливі стосунки неможливі, ми можемо просто прийняти це як правду про світ. Така недовіра до інших часто пов’язана із особливостями сприйняття: довіряти складніше, якщо бачити навколо тільки погане.

Таку людину легко впізнати за словами: «Жінкам не можна довіряти», «Всі чоловіки зраджують», «Нікому не можна довіряти, тільки собі». І ці переконання заважають будувати близькість і почувати себе в стосунках безпечно.

1. Якщо є реальні приводи не довіряти — обговорити це з партнером/ркою. Завжди є сенс поділитись своїми тривогами, попросити прояснити моменти, що провокують недовіру. Відвертий діалог дасть зрозуміти, чи ці підозри мають підґрунтя і посилити довіру, якраз за рахунок щирості. У випадку, коли довіру зраджено  —  є сенс замислитись про готовність продовжувати ці стосунки. Бо повертати довіру куди складніше, ніж піклуватись про неї із самого початку.

2. Якщо немає об'єктивних причин не довіряти партнеру і це робить близькість неможливою, подумати, який досвід заважає довіритись? Можна рефлексувати самостійно або звернутись до психолога.

Мені дуже подобається притча про птаха. Коли птах сидить на гілці, він не думає про те, чи ця гілка зламається. Бо він довіряє не стільки гілці, скільки своєї крилам: навіть якщо гілка зламається, птах зможе втриматись у повітрі. Але в світі людей деякі з «пташок» живуть із переконанням, що під ними зламається яка завгодно гілка і падіння обов’язково буде болючим.

Така людина зазвичай каже: «Я не довіряю, бо боюсь, що мені зроблять боляче». Насправді це означає: «Мені точно зроблять боляче, бо так мені і треба: я погана».

Така людина каже: «мою довіру треба заслужити» і робить для людей «квести», які часто неможливо пройти. Насправді це означає: «Доведи мені, що тобі не можна довіряти». 

Все тому, що така людина переконана, що не варта гарного ставлення від інших. А тому потребує постійних доказів «вірності» партнера, і цим може провокувати його/її на зраду чи брехню.

1. Зайнятись собою: пізнавати себе, свої емоції, бажання і поступово переконуватись, що з тобою насправді все ОК. Тут важливо будувати в голові новий образ себе, коли ти варта гарного ставлення, а більшість людей безпечні. Це може бути складно  —  в такому випадку є сенс попросити про допомогу коуча чи психолога.

2. Застосовувати афірмації. До прикладу: «Я гідний/а гарного ставлення до себе», «Наміри інших людей щодо мене позитивні».

Якщо так сталось, я співчуваю тобі. Справді співчуваю. Всім, хто зазнав зради, боляче. Але те, що тебе зрадив/ла одна людина, не означає, що тебе зрадять і всі інші. Це пастка  —  проєктувати негативний досвід на теперішнє і майбутнє. Із вуст людей ця пастка звучить так: «Мені зраджував колишній, і тепер я не довіряю всім», «Навколо всі брехуни, як і мій батько». І якщо провести аналогію, то виходить: «Одного разу у мене будинку не було світла і тепер я більше не довіряю електроенергії, тому навіть не намагаюсь клацнути на вмикач».

1. Рефлексувати. Згадати людей, які були варті довіри, записати це як список чи «лист вдячності» цим людям. Впевнена, їх достатньо.

2. Припинити жаліти себе і обмежуватись негативним досвідом. Знайти в собі сили осмислити його, зробити висновки і рухатись далі.

3. Обдумати позитивний досвід: якими є стосунки, в яких є довіра? Що для тебе є основою довіри у стосунках? Якою ти маєш бути, щоб довіряти було легко?

Справа в тому, що найкращий спосіб подолати проблему недовіри  —  це довіритись. Найкращий спосіб зрозуміти, чи варта людина довіри  —  це довіритись.

І вже на основі цієї початкової довіри створюється простір для взаємовідкриття партнерів, відвертої комунікації на рівні слів та емоцій, побудови близькості. Не навпаки. Бо близькість і відвертість просто неможливі, коли немає довіри.

Автор статті: 

Тетяна Хміль, коуч у стосунках.

Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.