Оксана Лебедєва та проект Gen Ukrainian

Оксана Лебедєва — жінка, яка своїм прикладом надихає та мотивує до життя. Засновниця громадської організації «Gen.Ukrainian» , яка займається безоплатною реабілітацією українських дітей, які постраждали унаслідок повномасштабного вторгнення росії.

Редакція September поспілкувалася із Оксаною про її життя зараз, вплив війни та проєкт, який допомагає діткам із гарячих точок України:

Надзвичайно цікава була ситуація, бо мені у січні наснився дивний сон, який доволі довго змусив мене бути під сумнівом. Я радше була з тих, хто не вірив у це. Я більше схилялася до того, що будуть конфлікти, сутички на кордоні. Моя дитина була в Києві, а я вже прилетіла з іншої країни лише 28 лютого. Ми виїхали з сином 1 березня в Португалію з почуттям того, що просто перечекаємо і вже зовсім скоро зможемо повернутися додому.

Це досі дуже складно. Досі. Я бачу, що сину складно. І відсутність батька, і щоденна англійська, і сум за домом. Він постійно запитує, чекає. І мені дуже складно бачити його таким. Та, я стараюся усе пояснити та розповісти. Я наголошую йому, що ми нікуди не тікали, ми повернемося.

Я вже декілька разів була у Києві. Ми точно рано чи пізно повернемося додому, будемо жити тут і відчуваємо, що наше життя — це життя в Україні.

Знаєте, як підприємиця я зробила доволі багато правильних речей. Навіть не знаю як. Мабуть, через той сон. У мене є виробництво і ресторан, тому ми заздалегідь перевезли усі наші склади в одне місце, закрили офлайн-магазини, більше почали працювати та посилювати онлайн-продажі. Пам'ятаю, що тоді навіть кошти перевела усім працівникам наперед.

Дуже добре пригадую як було складно починати торгівлю знову. На початку 3-5 березня ми вже приступили до роботи. Люди хотіли вишиванки і це було щось неймовірне. Особливо, у той момент, коли не було навіть розуміння як і де ти будеш жити. Я зайвий раз переконалася, що наші люди неймовірні. Також була історія, що наші друзі, коли тікали із Бучі, то серед найнеобхідніших речей вони вхопили з собою і нашу вишиванку.

А як мати я, звичайно, хотіла вберегти свою дитину. І організувати найкраще життя. Наскільки це можливо.

Мене врятував океан. Це мій терапевт, скажу відверто. А ще художні книги, кіно, мій син. Усе, що допомагає.

І знаєте, зрозуміла таку річ, що найважливіше тільки внутрішня опора, бо вона лише рятує. Тільки фокус на себе та свої почуття, ти опираєшся на свої цінності, розумієш заради чого це все. Неважливо, що ви думаєте, а — що ви відчуваєте.

Ідея виникла відразу. Уже 7 квітня я писала усім, що буду організовувати реабілітаційний табір. Я досить швидко встала на ноги, хоча було особливо складно. Найбільше після Бучі. Мене тоді накрило. І я прийняла рішення, що хочу робити щось, щоб їм допомогти.

Понад 2 місяці я працювала із різними омбудсменами і стикнулася із тим, що постраждалих просто немає. І це було найскладніше.

Насильство у будь якому його прояві — це завжди складна тема. Людина, яка пережила такий досвід просто хоче зникнути. Тому тоді ми прийняли рішення, що табір має бути офлайн формату. З групою десь 30-35 осіб. Це мало бути місце, де дитина, яка стала свідками страшних воєнних злочинів, могла отримати кваліфіковану допомогу спеціалістів, пройти реабілітацію. Так власне і виник наш Gen Camp — оздоровчо-освітній табір для дітей з гарячих точок України

Аби стати учасником нашого табору батькам чи опікунам необхідно заповнити анкету на нашому сайті. Далі, ми працюємо із цими даними. Але сам процес — найскладніший. Дорослим дуже складно пояснити важливість реабілітації для дітей, що пережили важку травмуючу подію і переконати їх, що табір є необхідним. Часто батьки після пережитих подій просто не готові відпустити від себе дитину. Перед стартом першої зміни я всюди розсилала інформацію про пошук таких дітей: розміщувала публікації на своїх сторінках у соцмережах, зверталася до медійних осіб, через медіа...

Так, звичайно. Ми чи не відразу залучилися підтримкою публічних осіб, проєктів та просто небайдужих українців. Gen Camp реалізується під патронатом Олени Зеленської. Ми вдячні за підтримку та увагу до нашого проєкту, ми відчуваємо її.

Сьогодні проєкт Gen.Camp реалізується за підтримки Міністерства соціальної політики, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства інфраструктури, Національної соціальної сервісної служби, Радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Герасимчук Дар'ї, Генерального консульства України в Барселоні, ГО «Безбар'єрність».

Підтримка є і ми дуже вдячні усім, хто долучається до проєкту. Скажу відверто, наша робота досить ризикована, особливо найскладніше з оформленням документів для дітей.

Та, я щиро вірю, що ці табори, і наша діяльність зокрема, стануть одними із найважливіших рішень, які допоможуть оговтатися від трагедії, яка є зараз в Україні та у подальшому допоможуть сформувати культуру ментального здоров'я українців.