Кожна історія кохання особлива. Якою б вона не була.
Кожна історія викликає такі прекрасні метелики.
Особливі метелики, які роблять наше життя неповторним.
Будьте відкритими.
Поважайте себе.
Любіть весь світ.
Ваш September.
Перша історія кохання.
Присвячується тому, хто зміг розпалити забутий вогонь
Уяви собі маленьке туристичне містечко на берегу моря. Там, де вощена камінням набережна, де затишні маленькі ресторанчики з квітковими терасами на кожному кроці, де ґвалт чайок та сміх дітей зливається воєдино. Де всі кельнери знають один одного в обличчя, бо приїхали сюди точно не працювати , а лікувати хворі душі чи просто тусуватися, але час від часу таки підпрацьовують у ресторанах, а вечорами смокчуть текілу на пляжі та танцюють , намагаючись за веселощами скрити смуток,біль, емоційне вигорання. У кожного тут своя історія.
Вона була привітною офіціанткою, завжди із червоною помадою, довгим чорним волоссям та стрункими ногами. Її часто плутали із місцевою, хоча знала вона тільки кілька слів : палити цигарки, танцювати і,здається, щось із меню. Вона сама і не знала як потрапила в цю країну, просто їй відмовили у візі в іншу. Проте тут вона була щаслива, щодня серце її відігрівалось, а душа наповнювалась спокоєм. Та і робочий графік у кілька годин задовільняв її.
Літо цілувало її засмаглі плечі, море обіймало її тіло, музика та медитації приводили розум до порядку. Вона сміялася, пила коктейлі, фліртувала із клієнтами , щоб залишали на чай, а потім, коли сонце заходило за обрій безкрайнього моря, брала філіжанку кави, ментолові цигарки та підіймалась на 17 поверх найвищого ресторану в містечку, аби відпустити цей день.Так вона оживала саму себе, після всього, що пережила у своєму минулому житті.
Їх зустріч була раптовою. Через спільного знайомого, який розпитував про її минуле життя. А потім запитав «А чого ти хочеш?» - Танцювати,- мовила вона.
- Ну, тоді збирайся, а я все влаштую. Є у мене друг, танцюрист професійний, ввечері познайомлю. - Є, ні, я більше професійно не танцюю, проте побачимось у клубі.
За кілька годин вона стояла на піску , біля входу до місцевого клубу, звідки голосно лунала музика.
- Ходім, всі вже там, -сказав знайомий хлопець
Біля бару на стільчику сидів молодий хлопець у смішних сандалях і пив содову.
На секунду вона розсміялася собі в голові і подумала , що це за дурбецало приперся танцювати в такому взутті.
- Подвійний віскі з колою, будь ласка ,- голосно зробила замовлення вона.
Танцпол місцевого клубу потроху заповнювався людьми, молодь танцювала під запальні літні хіти, а вона пила свій другий коктейль та сварилась з барменом за то, що той точно розбавляв її віскі.
- Ходімо танцювати, крихітко, - сказав він і рішуче потягнув її в сторону танцполу. Годі курити свої ментолові цигарки, я вже дихати не можу.
І вони стали до пари, як колись в старі добрі часи. Вона зловила його погляд і зрозуміла, що тепер життя розділиться на до та після. Його рухи були відпрацьовані роками, стегна та ноги рухались в такт музиці, а губи були настільки поруч, що вона відчувала його дихання.
- Ти неймовірно танцюєш, тобі хтось казав? Тобі треба обов`язково повернутися на танці! Це твоя стихія, ти в ній розчиняєшся. У мене було безліч партнерок, професійних дівчат, але ти робиш щось неймовірне зі мною, твої танці це значно більше, ніж просто рухи! -, казав він їй легенько обіймаючи за плечі. Здається, він вже не помічав її цигаркового диму, стерту червоному помаду та розкуйовджене волосся.
Тої ночі вони дали такого жару на танцполі місцевого клубу, що їм плескали в долоні, а їм здавалось, що вони одні в цілому світі. Є тільки вони вдвох та танці. Найпристрастнішою вийшла румба. Це був майже секс на танцполі. І байдуже було скільки кому років, хто скільки заробляє, що робив у минулому житті. Час зупився тої ночі. Палкі поцілунки, сексуальне видихання диму, найсуттєвіші дотики. Їм здавалось, що вони знайомі все життя, що танцюють свої бальні танці змалечку разом, хоч вона і старша його на чотири роки.
Отямились вони лиш від ранок, коли зморений ді-джей спускався сходами і помахав їм бай бай. У клубі більше не було народу, наче всі розчинилися у вранішньому тумані.
- Котра година,- поцікавилась вона у свого партнера, який сама викручував спітнілу футболку.
- Не важливо , нас ще чекає море,- прокричав він і потягнув її в сторону берега.
Пісок був вологим та прохолодним, та це був найкращий вихід для двох палаючих людей. Чи то від танців, чи то від щастя, чи то від чогось третього. На раз два вони в одежі забігли у воду, де зустріли кращий в житті світанок, а згодом, обійнявшись сиділи на каменях на дикому пляжі та просто мовчали. Вони сказали все один одному мовою тіла, тоді, на танцполі. Перший перервав мовчання він.
- Мій автобус приїде сьогодні по обіді. Ми більше ніколи не побачимось. За цю ніч ти дала мені більше сили, аніж я міг знайти за все життя. Наші танці були найкращими, я тобі клянуся. Жодні змагання та кубки не вартують їх. Я хочу , щоб ти була щаслива, чуєш,- казав він та цілував її губи та щоки , котрі вже були мокрі від сліз. Не плач , благаю! Давай прямісінько тут, на піску зтанцюєм наш останній танець,- протягнув їй руку та впевнено притягнув до себе.
- Не хвилюйся, сльози не через тебе. Просто після травми я не танцювала 8 років і думала, що тіло все забуло та я ні на що вже не здатна. Колись я жила танцювати, а життя розставило свої коректури. А сьогодні ти не уявляєш що зробив зі мною. І так, це більше ніж просто танці. Ти воскресив мене! Я наче фенікс возродилась, пройшовши тернистий шлях крізь вогонь. Думала, що вже ніколи не зтанцюю та нічого не відчую при цьому. А ти той, хто зміг розпалити забутий вогонь...
Звичайно, ця історія про кохання. Кохання однієї пари літньої ночі, кохання до танцю, а головне - забуте кохання до самої себе. Крізь всі роки, назавжди наповнена тими спогадами та вогнем танцю.
Дякую тобі.
Дякуємо ції прекрасній дівчині за цю відвертість.
Бажаємо завжди бути коханою.
Друга історія кохання.
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш проходить подібне кохання.
Як в кіно?
Неначе роман... трохи схоже на «Ромео і Джульєтта»
Ми з різних верств населення, в наших сім’ях різні ідеали та принципи, але це не заважає нашому коханню. Є тільки одна перешкода - це наші батьки. В сучасному світі дуже важливий статус та думка суспільства: «А що скажуть люди?»
Та чи не головне бути гарною людиною?
Через те, що нам забороняється зустрічатися - нам доводиться робити це таємно. Можливо ми зраджуємо інтереси наших сімей, але неможливо боротися з силою кохання.
Наші сердце палають, а думки затьмарені, ми не думаємо про майбутнє, лише живемо сьогоднішнім днем.
Третя історія кохання.
Ми познайомилися випадково, просто зустрілися поглядами. Як виявилося, обоє шукали одне одного через знайомих, але як виявилося, це було не так просто. Пройшло пів року і нарешті знайшли одне одного в соціальних мережах.
Все закрутилося-завертілося з дуже цікавого спілкування в переписках і продовжилося цілковити обожнюванням після першої зустрічі.
Завжди було мало проведеного часу разом, але життя вирішило, що справжнє кохання має проходити справжні випробовування і нас вимушено розділила армія на 1,5 роки.
Складно, коли людина є для тебе киснем і житті, а ти примусово зараз без нього! Він частина мене та моєї сім’ї вже давно. Ми разом росли та ростемо далі. Але зараз знаходимося на етапі очікування.
Цінуємо кожну хвилину проведену за таких обставин.
Бережіть та цінуйте той час, який ви проводите зі своєю половинкою, бо ніхто не знає, що буде завтра!
Четверта історія кохання.
Кохання для мене завжди було щось шалене та нерозумне. Я завжди помилялася. Спочатку все було прекрасно, а потім хлопців, як підміняло.
Чи перестала я вірити в кохання?
І ні, і так.
Я дуже хотіла вірити, що існує людина, яка полюбить мене. Але з теперішнім розумом скажу, спочатку треба було себе полюбити. Відчути себе, розвивати, давати собі все, а шалене кохання та прекрасного чоловіка зажди можна знайти.
Коли я зустріла його, я відчула дивні емоції. Зовнішньо він мені не сподобався, але його внутрішня сила просто його покорила. Він був такий простий, без всяких ігор. Чистий та такий сильний.
Я так сильно відчувала, що з ним моє життя буде прекрасним і саме таким про, яке мріяла.
Що він мій чоловік.
Що з ним разом ми всого досягнемо.
Так і сталося.
Разом ми вже 7 років.
І далі більше.