З кожним роком український кінематограф випускає все більше фільмів різних жанрів. Зазвичай ми звикли бачити багато нових комедій, які не надто відрізняються одна від одної сюжетом або смисловим навантаженням. Взяти до уваги хоча б нещодавню кінострічку «Любов і блогери», на яку одразу ж посипалися негативні відгуки від критиків і звичайних глядачів, і, чесно кажучи, було за що. Проте насправді цим наш кінематограф не обмежується, нині можна знайти безліч фільмів, які дійсно варті уваги, як, наприклад, «Мої думки тихі», «Додому» або ж «Людина з табуретом». І от виходить кінокартина, яка після перших же днів прокату отримує неабияку популярність серед українців. Чи справді фільм «Стоп-Земля настільки вражаючий, як про нього говорять, і чи приніс він щось нове у вітчизняний кінематограф?
Варто розпочати з того, що роботу над сценарієм режисерка Катерина Горностай розпочала ще в 2016 році, тоді це скоріше нагадувало короткометражний фільм і тільки згодом розрослося у повноцінну історію життя дівчини Маші. У 2019 «Стоп-Земля» заручилася підтримкою Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно. Саме відтоді розпочалися набір до акторського складу й безпосередньо самі зйомки.
Цікавим є той факт, що головними героями виступають не професійні актори, а прості підлітки, українські школярі, для яких була створена навчальна лабораторія. Вони поступово звикали одне до одного, до камери, вчилися сценічній майстерності та засвоювали нові навички для майбутньої роботи над фільмом.
Результатом їхньої праці стала нагорода «Кришталевий ведмідь» на Берлінському кінофестивалі «Berlinale» і цілих 3 на Одеському. Після цього глядачі вже не могли дочекатися моменту, коли нарешті самі познайомляться з фільмом.
Про що ж сама кінострічка?
Фільм розповідає про життя звичайних київських 11-тикласників, у кожного з яких свої проблеми та переживання, перше кохання і важкий вибір, який потрібно буде зробити в майбутньому. На передній план виступає дівчинка Маша, і саме її історію огортає більша частина кінокартини.
Сюжету як такого тут важко помітити. Весь фільм – це уривки із життя тінейджерів, їхні думки, перешкоди, з якими їм доводилося зіштовхуватися. Думаю, що цим режисерка дала можливість відчути глядачам близькість з героями, адже практично кожен коли-небудь відчував те ж саме. Серед окремих моментів буденності примостилися розмови персонажів із людиною за камерою (припускаю, що з Катериною Горностай), де вони висловлювали свої міркування щодо тієї чи іншої теми. Відсутність певного сюжету одночасно і давала певну легкість та цікавість, адже завжди хотілося дізнатися, про що ж буде наступний кадр, але при цьому деколи виникало відчуття, ніби все занадто розтягнуте і не вистачає хоч трохи динаміки. Тут кожен сам для себе вирішить, чи подобається йому така особливість фільму.
Ще одним мінусом для багатьох, в тому числі й для мене, виявилась велика кількість нецензурної лексики. Я розумію, чому ті, хто працювали над фільмом, включили лайку до слів героїв, бо так фільм видається реальнішим та більш схожим на життя школярів старших класів. Проте чути таку мову у фільмах дуже незвично, саме тому це може багатьох відштовхувати.
Те, що всі герої розмовляли українською, мене надзвичайно потішило. Тут не було відчуття «вилизаної» мови, як це можна було помітити в тому ж серіалі «Школа». У «Стоп-Землі» ти наче просто потрапляєш у звичайну школу, де у кожного можуть прослизати слова із суржика, де ніхто не розмовляє ідеально. Фільм наче намагається довести молоді, що говорити українською – теж круто.
Елементом, від якого я залишилася в захваті, була кольорова гама і сама картинка фільму. Хотілося розглядати кожен кадр і помічати всі деталі. У поєднанні з музикою це виглядало просто надзвичайно.
Герої кінострічки дуже прості та від цього ще рідніші. Було таке відчуття, наче ти знову повернувся у стіни школи, зустрівся з однокласниками, які вже стали рідними, і наново пережив емоції, що колись так само тебе хвилювали. У цьому плані режисерка дійсно виконала свою місію, щоб кожен глядач відчув споріднення з персонажами.
У підсумку можна сказати, що фільм вийшов дійсно глибоким і цікавим. Навіть попри деякі недоліки, він все одно змусив відчути безліч емоцій, і те, що кінострічка є українською, робить її ще дивовижнішою. Саме завдяки таким фільмам український кінематограф розвивається і заявляє про себе на світовому рівні. Лише переглянувши кінокартину, ви зможете зрозуміти, чи до душі вона вам, але що точно можна сказати: «Стоп-Земля» дійсно варта уваги.
Також додам декілька коментарів від глядачів, сказаних одразу ж після перегляду фільму в кінотеатрі:
У цілому фільм вийшов неоднозначний. Він повертає тебе до шкільних подій — я вже давно закінчила школу, близько 8 років назад — і пригадується та ж дискотека. Це такі приємні відчуття.
Фільм дуже милий. Я відчувала те ж саме в школі, може, тому і сподобався.
Класний фільм. Ніби сам побував у школі, у якій не вчився.
Мені фільм і сподобався, і не сподобався. Я вже трохи старший, ніж цей фільм, і саме тому, може, мені він і не так приглянувся.
Автор: Анастасія Поляк
Фото: @stop.zemlia
Якщо ви спеціаліст у своїй сфері та бажаєте, щоб про вас дізналася аудиторія September — напишіть нам на пошту: writer@september.is. В e-mail вкажіть інформацію про себе, чим ви займаєтеся, та на яку тему бажаєте написати статтю.